Poems by Володимир Каразуб

All Poems Original Poems Translations

« ‹

…

13 14 15 16 17 18 19 20 21

…

› »

Діалог в саду

У тім Мінливім саду з якого згодом виростуть багатоповерхівки,

Ми сиділи в альтанці навпроти один одного

І говорили про твою непевність, і про те чому

Ти не можеш дозволити себе полюбити.

Якщо це були відмовки — то, браво! я визнаю —

Гра у щирість вдалася, талант я оцінюю високо,

Володимир Каразуб

Пастка для птахів

Ці хмари, що тягнуться над головою,

Говорять з нами про океани,

Про труби котелень, що сходять парою,

Про те, що вони забирають з собою

Душі людей, як осінні тумани.

Володимир Каразуб

Ода вустам

Це ода пелюсткам, це ода твоїм вустам,

Розгорнутим лініям серця твого у складках

Чутливої мови, любові, твого письма,

Що в дужках приховує спраглість любовної арки.

Це контур терпкої душі, чуйний всесвіт твоїх ознак,

Ніжнотканна матерія юності, пристрасті й зваби,

Володимир Каразуб

Сонет V

Вся каверза у тім, що дух — дворушник

Перед собою бачить те, що є

І вибравши до серця вкрай насушну

Любов, свій розум іншій віддає.

Або навспак зробивши хід кмітливий

Він пішака вбирає у ферзя,

Володимир Каразуб

Сонет тонкостанних

Позбудься струн, уяви, усього

Що у тобі тремтливе й тонкостанне,

Хай небо світлочоле темним стане,

І стоколірні сни до одного.

Хай хмари в'ються зморені кругом,

І місяць бляклий більше чверті тане,

by Володимир Каразуб

Сонет ІІ

Яких ще слів в тобі не знаю я,

А ті, що знаю – чи вони потрібні?!

Як в безворушші сказанність твоя,

Що ясним небом зрівнює подібність.

Так в тихім небі спалахне зоря

Володимир Каразуб

Фуга

Розлийте мовчання налитого вщерть

Серця тієї, що випила тугу,

Звуками.

Ноти тектимуть під акомпонемент

Рікою журливою,

Ріками, фугою.

Володимир Каразуб

Тут Сонце розливає єлей на спекотні голови

І тріпоче жага у повітрі жаркими хвилями

І ти наче маревом, сірим розпеченим оловом

Заповнюєш діри на серці пробитім блакиттю.

Закликаєш позбутися рим, щоб писати про тебе більше.

Кректіти качками та жабами довкола замку,

Володимир Каразуб

Мармур

Це безліч сонць зійшло на небесах

Звабливих щік, що з них складе сузір’я

Поезія торкаючи вуста

Сльозою радості, сльозою сновидіння.

А ти — язичник, що вершить обряд

І прагне трунку від сосків Астарти;

Володимир Каразуб

Розарій

Хіба потрібна квіткова крамниця тобі,

Щоб упевнитись в красі троянд?

Кажу тобі,

Я стою за твоєю спиною, заки ти доглядаєш свій сад,

Заки ти перебігаєш з картини смутку

В розпростерті картини життя

Володимир Каразуб

Як жаль, що я в безпам’ятті від вас

Як жаль, що я в безпам’ятті від вас,

Не випив час, щоб загубити пам'ять,

Що закрутив, дарма, в самотній вальс,

Забувши те, що спогади лукавлять;

Ведуть вони в безумство сновидінь,

Володимир Каразуб

Трейлер

Цей фільм нарочито почнеться зі зливи,

Там буде жінка, шо прийде з майбутнього,

Але нічого не зможе змінити.

Все буде так, як повинно бути.

І прийде герой до розпусного міста,

Зустріне бідну, залежну дівку

Володимир Каразуб