Poems by Володимир Каразуб

All Poems Original Poems Translations

« ‹ 1 2 3 4 5 6

…

› »

Еротичні прихистки

Коли писатимеш стиглі вірші

Про темні прихистки конкубіни,

Все, те, шо ховають глибокі ніші

Почують вуха, що слухають стіни.

Вони розкажуть про тебе іншим,

Змалюють почуте в розпусних картинах,

Володимир Каразуб

ΑΚΟΛΟΥΘΙ

Їхні пальці провітрюють сторінки книг,

Що стрекочать мов бабки над ставом, — в старій крамниці.

І цвітіння води, і повітря старих надій,

Надихає на сум і збираються серце втопити

У затхлім хвилінні застояних вод-чорнил.

Володимир Каразуб

Подих бога

тим не менше, знаю – не маю права

І не меншає світ, щоб сказати тобі – люба.

Я вірив у провидіння, у босі ноги, що носять сандалії,

А з ними і тим хто кричав: - Варрава, -

В повітря (що подих бога), з якого тебе й придумав.

by Володимир Каразуб

Віщі сни з четверга на п'ятницю

Ваш камінь послужить мені прес-пап'є.

Віщі сни з четверга на п'ятницю

Лягають іще нерозваженим тягарем

Нічної мари, пропасницею, -

заразивши серце.

А тому,

Володимир Каразуб

Фонтан

Зворушений вітром травневого ранку коли,

Ще холодним руйнує розлоги фонтану. Місто

Під бляклими хмарами в тінях його руки,

Торкається клавіш старого, як світ фортепіано.

Початок століття. Початок того, що й колись,

Володимир Каразуб

Фортеця віршів

Іноді вірш скидається на неприступну фортецю,

І його ні мечем, ні облогою, ніяк не здужати,

Слова атакують інші слова на серці,

Чорніє земля, а фортеця тримається мужньо.

На схили театру війни приходять союзники

Володимир Каразуб

Солілоквій

В облозі смутку вечір догорить,

І сон торкне в пустій кімнаті травня

Холодні струни місяця. Заснуть

Птахи і ті, що слухали птахів

Під клавіші класичного зітхання.

Згадаєш врешті солілоквій: "За-

by Володимир Каразуб

Сміх жінки

Ти ніколи не зможеш роздивитися усе небо,

Спіймати його хмари чи місяць у воді, як один

З персонажів п’єси. Все, що ти можеш це

Стояти осторонь і передавати історію,

Що можливо розпочинається листівкою

Чиєїсь посмішки, або й шаленим реготом,

by Володимир Каразуб

Починаючи з міста в якому усе слова

Починаючи з міста в якому усе слова,

Починаючи з вулиць де трава обростає камінь,

Кроки стирають підошви запилюжених сандаль,

І пейзаж витісняє пам'ять

Про все, що залишилось вчора, як сонце близьким

Здається далеким, — насправді, як на листівці,

Володимир Каразуб

Коли в мовчанні губ твоїх

Підкреслене звучання тиші,

Злий погляд серце застеріг, -

Закреслить все, що я напишу.

Закреслить біль в звучанні рим,

Заплющить страх на чорну риску,

Володимир Каразуб

Муст

Він безликий Тезей і сказати йому більше нічого.

Рвуть з безодні голодною люттю важкої стопи,

Що на грузному схилі їх черепа; бивнями й хоботом,

Чорним поглядом ярості в тучах являлись слони.

В дикім буйстві атраменту неба, дрижанні небесному,

Одержимі безумством. Пилюкою хмарився біг,

Володимир Каразуб

Українська пектораль

Щось невиразне сковує гори,

тихим шелестом тихий обрій,

мов спікається голодомором

в карих, вкрадених сонцем очах,

хліб насушний. Слов’янською чашею,

Володимир Каразуб