Poems by Володимир Каразуб

All Poems Original Poems Translations

« ‹ 1 2 3 4 5 6 7 8 9

…

› »

Гроза

Життя переходить в грозу за плечима,

За спинами поглядів, що розвертаються в профіль,

Кривавий чорнозем, закидує пензель в картину,

І зганяє вгорі темні хмари вітрів художник.

Він міркує про час, він вслухається у водоспади,

У те, як гойдається маятник, як монотонно...

Володимир Каразуб

В міських закапелках

В міських закапелках зализаних вулиць дощем,

На площах в перетинах долей, кохання, зустрічей,

Навряд чи прохожий спитає тебе про те,

Чи справді ти любиш колір її очей.

Сіро-зелене плаття по формі ніжного

Володимир Каразуб

Готель химер

Гойдаєш думи скручені в канати,

Свавіллям яв в колисці сновидінь,

Що снять безстидство втрат і віднайти,

Любові шал, не знають як, бо чинно

Шукають там де тіні освітив

Володимир Каразуб

Безсонниця

В твоїх очах мій день загублений,

І в головах тужливо снам,

В глухому сяйві, в ніч пригублена,

Безкровна, мертва тишина.

Веслують з вироком безсонниці,

Стрілчаті випади галер,

by Володимир Каразуб

Відсутність

Знаєш, насправді говорити про вічність у нас не заведено,

Вірніше можна, та швидше за все не варто,

Це вірус, який потрапляє у кров з легендою

Про бога, про небо,

Про те ким ти є, і ким намагаєшся стати.

Велика нудьга говорити тоді коли й сам

Володимир Каразуб

Місто

Поглянь на місто, що відбивається у вітринах вулицею,

Наче більше немає для чого писати промінням

Сонця на рустах фасадів про те, що не збудеться завтра,

Про те, що минає в тобі розчиняючись геть непомітно.

Завтра — це ще одна спроба прожити вчорашній день,

Вчорашні надії просунути хоч на клітинку далі

Володимир Каразуб

Оля

Жовтим, червоним

Вимощені палітурки книг,

Обтягнуті коленкором

Словом,

Стільки

Вмістили в собі імен,

by Володимир Каразуб

Твоя кімната

Більше ніхто не відтворить її очей,

А тисячі скажуть про погляд блакитного моря

І житимуть між тисячами подібних речей,

Що були у кімнаті, якої ніхто не повторить.

Навіть думка про те, що усе обернеться в прах

До ненависті світу – нестерпна, в серцях – невимовна,

by Володимир Каразуб

Третій завіт

Ти можеш шукати у потемках ночі

Слова, що запалюють мертві плафони

Блукати відлунням в старім коридорі

І слухати холод січневих вітрів;

Вдивлятись у потемки середньовіччя

В зруйнованім серці чийомусь, щоб зважити

Володимир Каразуб

Живі дерева

Він йшов у ліс по дрова і вертався

Зі скіпками під нігтями й тягнув

Прив’язані до ровера шнурками

Порізані гілки і по дорозі

Встромляв зустрічним, словом, шпичаки,

Мов бив наввипередки, щоб його заняття

Володимир Каразуб

Пісня Морфея

Тепер він спить в обід на ложі травня,

Під шум дощу із восковим обличчям,

Чекаючи, він знає, що намарно,

Прокинутись від сну його покличе

Вона. Але він спить не витримавши часу,

Що тінь твою видовжує до краю,

Володимир Каразуб

В кімнаті

В кімнаті, де хіба що бракує фрески з кімнат Геркуланума,

І ваза скляна, мов цілунками сповнене серце твоє,

Водою втамовує спрагу пелюсток розгорнутих орхідей,

А хвилі у зборах завіски неначе волосся

Спадає в кімнаті великим потопом нічним.

Володимир Каразуб