Юлія Солован
Мій палач уже взяв сокиру
Все місто зібралось на площі,
Жінки аж сичать від злості.
Я стояла, заплющивши очі, ніби чекала наближення смерті,
Ти впізнав мій профіль —
Мені кінець.
2018
Я бачу людські спини -
криві, згорблені, онімілі.
Я бачу людські руки -
зморщені, протерті, загрубілі.
Я бачу людські очі -
порожні, бездиханні, змарнілі.
Ти не вміла чекати, ти розплавила крила:
"Почекай!", я кричав, коли ти полетіла.
Не любила терпіти, не чекала до завтра.
2016
Не знаю я, як липа шелестить,
Гаї не сплять в моїх долонях,
Лишe бузок шалено б'є у скронях
Молочні ночі п'янить собою.
2013
Мій лагідний і ніжний звір
не залишає слідів:
укусів на шиї, шрамів на серці,
синців на стегнах.
Цілує ніжно, торкається бережно,
звір, що не випускає кігті
Коли ти розповідала про своїх чоловіків,
я їм заздрив.
Коли згадувала своїх жінок,
я їх хотів.
Ти читала мені свої вірші,
я посміхався.
Говорили якось Журба із Любов'ю:
"Де ти була, як я обливалася кров'ю?
Де гуляла всю ніч? Випивала, п'яниця?
У відповідь мовила грізно Любов:
"Перш ніж кидатися на мене знов,
Подивися на себе! Траурна, сіра,
Що мені приносять ночі?
Шум машин по трасі, запах кальяну з бару під вікном,
Довгожданну прохолоду у нагріту сонцем квартиру,
Ковток свіжого повітря. На повні груди
Що мені приносять дні?
Натовпи людей на вулицях,
Зупиняю годинник, обриваю зв’язок,
Забиваю до смерті собаку
Трощу піаніно, кличте жінок -
Тут виносять твоє мертве тіло.
Випустіть чорний літак, щоби він
Ти зійшла сюди з фільму Годара:
невинно оголена, виразно збуджуюча
мою уяву і поховані давно бажання
відчувати, торкатися і спокушати,
малювати контури твоїх очей
на своїх зап’ястях і у всіх блокнотах,
Чому тільки ти торкнувся моєї руки,
Чому тільки ти впізнав усі маски німі,
Чому тільки ти знав усі травми мої,
Чому тільки ти бачив мене уві сні,
Чому я зробила боляче лиш тобі,
Бо любов є любов. Особливо коли нам