Апокаліпсис
Ти знервовано кидаєш у темряву погляд
Досягаєш холодними пальцями попіл
Уриваєш із грозового повітря тютюнове начиння
За цівкою диму ледь видно твоє ластовиння
Кишенькова драма - це те, що у тебе завжди при собі
Високі підколінні шкарпетки і о поневолений Доббі
Невпинно розганяєш як в колайдері обурливі стогіни
Мимовільно втрачаю себе, знову знаходжу,
як на мінному полі, їй богу
десь із-за рогу
небезпека, затьмарено мороком чорний обеліск
насуває чавунний рев, застигає бджолиний віск
марево смерті живе тут вже рік за роком
ти не випалиш це високовольтним током
не спопелиш всевидющим оком
не повернеш назад до кишені
тільки не затримуй води у хворій легені
