Багряне Джерельце
В Замоскворіччя хóчу,
На Чи́сті, на ставки́,
Забу́вши, що життя́ наскрізь
В обіймах чорноти́.
Петля́ючи дорóгою
Уві сні – на́яву́,
Від Чи́стих че́рез У́стя
Я де́ся там живу́.
Поїду на Орди́нку,
На П'ятницьку та в Сад,
На лавку біля Є́ви,
До дому, к нам, наза́д.
На Треттяко́вку, в А́рку,
До місця в Кадаша́х,
До схóдів над кана́лом
На взгóрблених містка́х.
В Замоскворіччя хóчу,
З Ахма́тівським рядкóм,
З Острóвським та з Німцóвим
Пройти́ йогó мостóм.
З Рунівки до Орди́нського
Чека́є Ліза там,
А з Ба́лчуга до Жи́тньої
Тропі́нін ра́дий нам.
В Замоскворіччя хóчу,
В Покрóвські воротá,
В Мече́ть, та в Синагóгу,
До Па́вла і Петра́.
Петля́ючи дорóгою,
Де я вже не живу́.
Воста́ннє, на проща́ння
Я у ма́ренні там йду.
