Буття
Незграбний вітер віхоли хвостом
гатив у хмаровища шкаралущу
а я плив навздогін за тим плотом
з якого впав у воду холоднющу
З колод слизьких на ньому небокрай
на ньому й пози людські позалюдські
але усе ж це згублений мій рай
що може вир здолати страхопудський
Праворуч воду всмоктує багно
ліворуч ніч пашить вогненним смерком
та вперто ми по річці пливемо
на покордонні між життям та пеклом
