Чорно-білий світ
Мій чорно-білий світ,
я приходжу сюди щоночі.
Поміж вербових віт
бачу я твої очі.
Дике поле також не спить,
вартові - на козацьких могилах.
Зупинив вітер свій політ,
і лоскоче волосся сиве.
До світання мені блукать,
і дивитись на чорні зорі.
Не забутися, не згадать
дні минулі, такі прозорі.
Забажаю - злечу до зірок,
зазирну краєм ока у Вирій.
Той останній до тебе крок
я зроблю, привітаю щиро.
Знов не схочеться звідси йти,
та я мушу, бо це - омана,
загадковий таємний світ,
між степів і шляхів незнаних.
