До Принцеси
Я закохався в тебе того ж дня,
Коли я зрозумів, що ти сенс мого життя.
Ти та котру з асфальту,
В кареті я побачив.
В моєму залі було безлічі портретів.
Був я на безлічі побачень.
Але такої як ти, не бачили
Навіть мої пращури.
Ти ніби ікона, що з своєї карети зазирає
До мого вікна, а я
Гадаю невтомно: "Хто ж є вона?"
Вона та сама принцеса недоступна,
Яка живе в місцях де пливуть
Лиш золотії судна.
Де у людей навколо немає добра,
Але натомість у тебе щасливе життя.
Я ніби й радикал й виступаю
За щастя усіх,
Хотів би бути я й далі тієї ж думки,
Якої був до цього дня,
Коли так чітко й ясно
Корективи ввійшли,
До мого життя.
Коли у мене з'явилось безлічі дум,
Коли у мене зник з обличчя сум.
Тож зустріньмося принцесо знов,
У твоїх садах прекрасних, королівських
Пишних й вільних.
Давай поговоримо ми разом про любов,
Чи якщо можливо то,
Просто повторімо цю зустріч нашу знов.
Ти моє життя - ти моя любов,
Тож зробімо щось разом знов!
