Мене бере докір сумління:
Чи вірну стежку протоптав я? Дальні́ї чую голосіння,
Це мру я й моє безслав'я.
І пройшовши стільки миль надії,
Я все ще бачу світ сновидний.
Бажання снути в летаргії,
Та забуть цей шлях огидний
