Дороги
Щось ніяк не пишеться нічого,
Наче вмерли враз усі слова,
лиш гуде під вікнами дорога,
Ніби в путь-дорогу зазива.
Гей,дороги!..Як ми вас чекали
з юних літ в щасливе майбуття.
Так хотілось,щоб не заблукали
на дорогах нашого життя.
Ой,дороги...Скільки ж вас на світі,
Як же можна всі вас обійти?..
Та ішли ми мріями зігріті,
до своєї світлої мети.
Ох,дороги...Не пісок,так глина,
битий камінь...А важке багно
Інколи здавалось,що поглине
і опустить в темряву на дно.
Ех,дороги...Що ж ви наробили,
Нащо наші долі розвели,
молодії роки посріблили,
сиву старість в хату привели...
Кожен знас свої дороги має...
Хто вже йде давно,а хто лиш став.
Я ще бібліюжиття свого листаю,
Дехто ж з друзів вже й перелистав.
11.10.2003р.
