дощ пройшов
дощ пройшов і сутінки пройшли
і на вітрах тривожних прилетіла пісня
мої думки пройдисвітом повзли
по бездоріжжю
моєї дикої й дурної голови
і яка різниця що там до і після
тільки ранок у фіранки вдарив
заколихались квіти що на ґанку
мій сон мене лякав і марив
бив
нескінченною кількістю ударів
піднятись з ліжка змушував світанок
і знову йду і знову чую шум
людських тривожних роздумів і мрій
на їх обличчях вечоріє сум
напевне їм
бракує краплі сну
як і мені і голові моїй
повернусь поночі додому
зкину з плеч всі тягарі й проблеми
мене на ліжку поглинає втома
вона ж мене
й турбує без потреби
навкруги все тривожне і шалене.
непотрібне, як на мене.
