Дощ
Ти – надвечірок мій, ти – мій далекий горизонт,
Ти – дощ раптовий, але доля вкрала в мене зонт.
Я змокла дуже і тепер хворію я,
Ти – дощ негаданий, та ще й до того доля не моя.
Ти не в руці синиця, а журавель у небі,
Й немає змоги в мене дотягнутися до тебе.
Я бачу ваш синхронний, красивий ваш політ,
Тож проживіть ви з нею в цій щасливій казці чималенько літ!!!
***
