Друзям
На обличчі смужки-зморшки додають нам віку трохи,
І для молоді ми люди вже з далекої епохи.
Але з друзями душею ми стаємо, як раніше,
Знову шибеники-хлопці, тільки зачіски рідкіші.
Я беру до рук гітару, спів народжується в серці,
Є бажання обійняти все життя у круговерті.
Пам'ятаю струни жили, як натягнуті канати,
Друзям знов би заспівати та мелодію заграти.
Пригадаю своїх друзів, а можливо і зустрінусь,
Пригадаю про події, поділюсь і пожаліюсь.
Друзі вислухають щиро, допоможуть і порадять,
І ніколи не покинуть, і ніколи не образять.
Друзям знову заспіваю, пригадаймо як кохали,
Як зростали, як навчались, як знаходили й втрачали.
І розкажемо ми дітям, як з дитинства ми дружили,
Про що мріяли колись ми, що забрали, що лишили.
Говорити друзям можна, все відверто без хитринки,
Після чарочки хмільної не рахуємо хвилинки.
Пригадаємо ми юність, що була у нас яскрава,
І нам є про що згадати і веселе, і цікаве.
В Бога прошу, якщо можна, трохи більше ніж хотілось,
Трохи настрою, здоров’я, а в житті вже щось змінилось.
Наші діти вже дорослі, зустрічаємось ми рідко,
А роки летять, спливають неупинно, прудко, швидко.
Побажаю своїм друзям, щоб душею не старіли,
Щоб частіше ми збирались і про всяке гомоніли.
І зв'язків щоб не втрачали ми ніколи між собою,
Ну а тема про здоров'я не була щоб головною.
На обличчі смужки-зморшки додають нам віку трохи,
І для молоді ми люди вже з далекої епохи.
Але з друзями душею ми стаємо, як раніше,
Знову шибеники-хлопці, тільки зачіски рідкіші.
