Два Янгола
Два янгола на небі жили,
Кохання своє тримали в руках.
Так щиро сміялись, любили,
І радість горіла в очах.
Обмінялись серцями вони,
Так тепло і добре їм було у двох,
Що в душах жив промінь весни,
І тішився за них навіть Бог.
Як в раз янгол серця не втримав!
Впустив на землю, розбилось воно.
А вона тримала і плакала серце його.
Так боляче їй не було давно…
В її душі осінь настала,
Хотів він, щоб стало все як було.
А його душа, сильно себе картала,
На землі шукав її серця тепло.
Знайшовши його, піднявся до неба,
І вічного Бога він попросив:
Розбитого серця їм вже не треба,
Щоб серце її, Бог відновив.
Мудрий Бог янголу відповів:
“ хай ваше кохання живе в небесах! ”
Своєю рукою по розбитому серці провів –
Тримай його міцно в руках…
