Ехо
Ноги не знають куди іти,
Краплі паршиві рятують від темноти
Та чи врятують?
Чи там вартують і я не знаю куди піти.
Стільки питань, думок
Наважитись на реальний крок,
А не тікати від пустоти,
Такої глухої і такої гучної водночас.
Всюди воно чатує на тебе.
Ховайся, кричи аж до неба
Ніхто не почує той здавлений крик.
До нього всі звикли, та й ти стрімко звикаєш
Поступово його в клітини впускаєш.
І все, крик живе у тобі.
Це частина тебе,
Твого страху і болю
Ви разом завжди
Озирнись. Він поруч з тобою.
