Етюд душі у митях ейфорії
Етюд душі у митях ейфорії.
Примхливий подих юної весни.
Шалений міф, реальність наче мрії.
У міріадах зір “рожеві сни”.
Мольберти днів – буденності шедеври.
Сполохані цілунками слова.
Загублені у тьмі весняні перли..
Згорає сум у дотиках пера!..
