Хай мине років сто, або триста
Хай мине років сто, або триста,
До історії сплине наш час…
І хвилює мене особисто,
Що нащадки розкажуть про нас?
Чи судитимуть наші онуки
По заслузі, по справжнім ділам?
Чи повірять у горе та муки,
Що здолали на злість ворогам?
Чи прийдуть до могил наших древніх
Із повагою та відчуттям,
Що жили ми таки недаремно,
Незалежність сплативши життям?
Чи озветься в душі тиха пісня,
І чи мову батьків збережуть?
Чи у праці суспільства корисній
Українці шлях власний знайдуть?
Хай не зараз! Років через триста
Буде справжній народ, не жебрак!
І станцюють нащадки барвисто
На кістках наших справжній гопак!
