Хоч раз в житті
Хоч раз в житті ти відчував нестерпний біль,
Хоч раз в житті ти мертвий падав долі,
І куштував на смак бездонні чорні дні
І так шукав полону, щоб позбутись волі.
Ти так хотів побачити, зустріти,
Знайомі очі у потоці сірих гордих лиць,
Ти намагався встояти, зуміти…
Летівши вниз і падаючи ниць.
Ти не змінився…просто розколовся
На сотні автономних часточок,
Які хапалися за білі сонні хмари,
За ту ілюзію із білих ниточок…
І сипався додолу ніжний білий цвіт,
Який з душі вітри так голосно струсили,
І ти казав тоді собі:”Живи”
І пнувся вверх допоки вистачало сили.
Хоч раз в житті доводилось всміхатись,
Коли в душі зима снігами замела…
Хоч раз усі ми починали жити,
Коли на віях проявлялася сльоза…
