І словом можна обійняти
Вітер шепоче, іскри в очах,
Сонце палає, як золотий знак,
І в тихий момент, де не чути слів,
Мовчу, але відчуваю, що ти мій маяк.
Листя м’яко лягає до ніг,
Слова стають, мов м’який сніг,
Вони торкаються ніжно серця,
Тонка нитка між нами, мов вічність.
І тихо, і тепло, і все навкруги —
Мов безмовні обійми душі,
Я не потребую багатьох слів —
Твій погляд, мов слово, мене обіймає,
І зникають усі мої сумніви.
Так можна сказати все, що в серці,
І не доторкнутись до тієї межі,
Коли зливаєш усе в одному слові —
Воно, як обійми, не потребує зустрічі.