ІНГУЛЕЦЬ
Літо падає в сон, теплий сон, журавлиний,
І на крилах надій відліта кожен рік.
В наших світлих садах достигає калина
І в прозору росу тихо капає сік.
І шумить, як вино (молоде та веселе)
Наша давня ріка, наш старий Інгулець,
Золотіють поля і біліють оселі
У єднанні сердець і весільних кілець.
Так шуми і гуляй, Інгулець,
Ти – єднання гарячих сердець,
Ти – калиновий сік у росі
Сотні літ в стародавній Русі,
Ти – вино наших радісних мрій
В океані великих надій.
Там, де маки цвітуть, де буяє калина,
Там, де верби схилили тихі віти свої,
Розпускає косу молода Україна,
І для неї співають в гаях солов’ї.
І той спів відліта у літа журавлині,
До зірок і шляхів, що знайшли чумаки.
І біжить Інгулець по широкій долині,
А з далеких світів нас вітають зірки.
Так шуми і гуляй, Інгулець,
Ти – єднання гарячих сердець,
Ти – калиновий сік у росі
Сотні літ в стародавній Русі,
Ти – вино наших радісних мрій
В океані великих надій.
