Хресна Дорога Ісуса
Стація десята Ісус на Голгофі оголений і жовчю напоєний
Ось і Голгофа,мов cтіна,
На мене з смутком споглядає.
Спяніла без вина юрба,
Із Мене одяг мій знімає.
На мені ж смужки з полотна,
Ті,що хоч сором прикривають.
Й кільце тернового вінця.
Мене ще й жовчю напувають.
А я оголений стою,
На одяг жереб вже кидають.
Дивлюсь на це,дивлюсь й мовчу,
Його ж шматують й роздирають.
Їм цінний клаптик полотна,
Про велич Божу забувають.
Душі їх спутав сатана,
Що вони роблять вже й не знають.
Для мене це не дивина,
Добро ж моє не памятають,
Ні проповідей,ні дива.
Хреста до мене приміряють.
Яка нестерпна чорнота,
У їх серцях,не помічають,
Того,що вони в сітях зла,
Мене ж злочинцем називають.
Ненавидять свого Творця,
І Сина Бога зневажають.
Адже за них несу хреста,
Вони ж ще й муки добавляють.
Та чашу мук спю я до дна,
Нехай злочинцем називають.
Все їм пробачу я сповна,
Не мають віри та блукають.
Блукають в серці,у собі
Де Бог,де ворог вже й не знають.
Варраву вибрали в злобі,
Хреста мені вже приміряють.
Для мене хрест,мов трон царя,
Цеп відкуп грішної людини.
Адже за них всіх згину я,
Щоб вони в пеклі не горіли,
Який величний тріумф зла,
На смерть добра воно чекає,
Люди у темряві гріха,
Любов у їх серцях вмирає.
В мені ж любов моя жива,
І смерть мене вже не лякає.
Вона-лиш брама в небеса,
Її за грішний люд приймаю.
Стація одинадцята
Ісус прибивають до хреста
Мене прибили до хреста,
Безжально в злобі розпинають.
Кричить здичілая юрба,
Наче злочинця убивають.
Ті,що для них чинив дива,
Лише на смерть мою чекають.
Притчі забули і слова,
Про Царство Боже забувають.
Забули всі мої слова,
Й мене у злобі забувають.
І зовсім скоро згину я,
Вони ж час смерті наближають.
Мені вже принесли хреста,
За руки й ноги прибивають.
І кров стікає пресвята,
Вони її не помічають.
Але за них ллється вона,
За них я на хресті конаю.
Та у очах їх відблиск зла,
Вбють як злочинця мене,знаю.
Бо ж милосердя в них нема.
Безжально прибивають руки.
В їх душах править сатана,
Мене ж мордують хресні муки.
Прибили й ноги до хреста
Щоб їх не вів у Царство Правди.
Миліш всього для них брехня,
Їм ніч,мов день,й злоби не бракне.
Вдягли ж тернового вінця,
Й наче з царя з мене глузують,
Для них відкрию небеса,
Вони ж мені вже смерть готують.
Сміються начебто з царя
Мене злословляють й обмовлять.
Знають,що скоро смерть моя,
Скоріш убить мене бажають
Вбити за ціль святу добра,
За те що їх звільняв з розпуки.
Мене прибили до хреста,
Віддали на жорстокі муки.
Забули про чуда й дива,
Й Осанна-як мені кричали.
Тепер в їх серці сатана,
Від нього ж хрест мені прийняли.
Вже до хреста прибитий я,
Й над головами всіх підняли.
Голгофа плаче лиш одна,
Бо люди Бога розіпляли
,
