Хресна Дорога Ненародженої Дитини
Стація 6
Я маю Вероніку теж свою,
Це подруга моєї мами,друже.
Що мала вмру в Господа тверду,
Можливо вмовить маму,допоможе,
Й напевно мою маму в розумить,
Що відправить мене на смерть не зможе
І дасть мені свідомо право жить,
І свою душу не загубить тоже,
Може мене в собі почне любить,
І їй до мене буде небайдуже,
Може зійде на неї просвітління мить,
Може подруга мами допоможе,
О Боже,серденько в мені щемить,
Я відчуваю передсмертні муки,
Невже матусі серце не болить,
Допоможи мій Боже в час розлуки
Бо мати вже над прірвою стоїть,
Вона мені й наралі вбити хоче,
Її подруга правду все твердить,
Що я людина,від зачаття,й чуть не хоче,
Що Бог їй в нагороду дав дитя,
Їй дарував дар й гідність материнства
Але вона до слів тих,мов глуха чи каліцтва
Я повний вдячності цій Вероніці теж
За те що захищає моє право жити,
Допоможи їй Боже нести хрест
Що міли нею її дати дорожити
