Коли настане день прощання,

Зомлієш ти, на тих руках,

Що щойно ніби цілувала,

Що наче в гору підійма.

Сором'язливо твої сльози,

Раптово по щоках біжать

І ти не знаючи, що коїть,

В обіймах покидаєш жар.

Любов велика, чи нещастя?

Не скаже точно вже ніхто,

Але напевно то ненастя,

Що сніжну бурю занесло.