коли всесвіт слухає
видихаю твоє ім’я
на втомлених губах дня
місяць в очах загубився десь
наче рядок що не збувся весь
дотики світлом пливуть у млі
мовби дощі що не впали в землю
час розсипається у пітьмі
зоряним пилом між нашим вальсом
тихо мовчимо удвох
а всесвіт слухає наче бог
