Криштальне повітря нанизує сніг
криштальне повітря нанизує сніг,
намистом вінчає
ліси занімілі,
і місто готується
до перевтілень
на розі блідих незнайомих доріг.
з карафки небес розіллється зима
у чаші полів
і спустошених вулиць,
хоча ми з тобою
іще не забули,
наскільки холодним є зимній роман.
земля снігове накида́є манто –
я знову згубила
тебе в заметілі…
осінні вітри
переплавлено в стріли,
якими богами – не знає ніхто.
уляжеться сонне тепло до весни
у лісі на постіль
бруснично-зелену,
а поки смеркання
кує гобелени,
здіймаючи паморозь на ясени.
