Лелеки
Я бачу весну крізь вікно -
неначе близько, і все ж так далеко.
На Батьківщину, певно, знов
вернулись з вирію лелеки.
Усе шукають рай в далечині.
І крила трудять, аби лихо переждати.
Життя минає там, на чужині...
Батьківська ж хата кличе повертати.
Вони б і раді залишитись у гнізді
й рідні простори крильми обіймати,
але чомусь так склалося в житті :
щоб вдома жити - треба ген літати.
Може й мине століття не одне.
Й зазнає лиха батьківська ще хата.
Але ми були. Будемо. Ми є!
І до нас Щастя мусить завітати.
