Ліс
Ступив із Лодії на тверду землю,
І в прохолоду увійшов,
Там після плавання тяжкого,
Довіри спокій віднайшов.
На моховий килим, як на перину,
Під тінь широколистих слів,
Без гострих голок; ляж, відкинь провину,
Цей бір – вічнозелений, я звелів!
Не вічний час цей, певно, знаю,
І відпливати час прийде.
Та в серці пам'ять я тримаю,
І граю пісню в честь тебе
02/2019
