Любов
Я купаюся у посмішці Твоїй,
Я торкаюсь очима до очей Твоїх і вій.
Я блукаю навпростець і навмання,
Бо стежиночки прямої до Тебе нема.
Так ходжу щодня по лабіринтах долі,
Знову в серці і любові й болю є доволі.
Знову думаю ― чи кинути, а чи нести?
Відповідь одна ― раз полюбив, цвісти!
Бо любов не будень, а велике свято,
Це як для дитини люблячі матуся й тато.
Бо любов ― це ще озерних лілій чистота,
І вона завжди прекрасна, добра і проста.
***
