Магнітні джунглі
Зо шлаку тут сонця
і місяці
не круглі
а в металевій млі
дзвенять магнітні джунглі
Тут кожен промінь мов сталева нить
бринить в іділії геометричній
крізь котру ртутна річка
цебенить
бездушно наче той процес хімічний
І ніч немов лискучий антрацит
і механічно до пульсару серця
насильство йде
із довбнею в руці
а умовляння
з лазером крадеться
Навкруг немає теплих душ людських
лиш з мочарів іржавої нірвани
вздовж невидимих
ліній силових
безживні аж ламкі дроти-ліани
довкіл скафандру
павутиння тчуть
затягують в копалини могили
дзеркальні квіти де в пітьмі ростуть
де в дзеркалах живе нечиста сила
Це гра на смерть
а не лукавий блеф
я в тому зовсім не вбачаю зиску
що мене тягне до жаских дерев
і чавить об чавунні стовбуриська
В скафандру небезпеці
плюскотить
свинцевих почуттів непримиренність
цю шкаралущу
людоньки трощить
аби свою відчути незнищенність
І трощив я
від часу
надтвердий
думок і захисних костюмів панцир
а джунглів монстр
електрохвильовий
спостерігав як у скаженім танці
магнітів полюси
йшли шкереберть
як я слабезний голий та упертий
вже воскресав відчувши серцем смерть
і гинув як упевнений в безсмерті
Босоніж як до волі йшов світів
трав лезами поранившись без ліку
і як назустріч хтось мені летів
у вуха втиснувши залізні пальці крику
— Зруйнуйте ці сонця
і місяці
не круглі
де в металевій млі
дзвенять магнітні джунглі
