Мені б безжальності краплину
Мені б безжальності краплину
Й байдужості міцніший щит
Втопить в мені оту частину,
Що від гострих слів болить.
Скував надовго холод руки
І вуста навік зімкнув
Й перетворив всі дні на муки,
Як мене лиш раз торкнув.
Світ в очах моїх тьмяніє
Й тане погляд мій німий,
Душа лиш,шкода не черствіє
І глушить крик,живе що в ній.
Та кожен погляд,кожен звук,
Що я побачу,чи почую
Несе безмежну кількість мук,
Що скоро на собі відчую.
Прийдуть часи,і нові люди
Й нові місця в життя ввійдуть,
А старі мене забудуть,
Навік в минуле відійдуть.
Я піду у світ за очі,
Хоча,ні,я вже є там…
Вирушаю я щоночі
У мандрівку по світам.
(с) Мілена
31.01.2013
