Метелики х#181
Березень, долина між двох гір, Халден, квітучі поля, димка - випаровування вологи.
Срібло в повітрі, мерехтіння, відблисками сонячних променів, наче на небі хтось вистрілив з хлопушки.
Папір, вантаж, мокрі рукавички, курити заборонено, прохолода, вузька, серпантинова дорога.
Фотографії, подорож, мандри, закоханість в життя, дім, повідомлення, в кінці крапка, дужки.
Сірість. Сирість. Коробки. Валіза під ліжком. Закриті штори. Страх. Тремтіння. Двері.
Ліки. Сорочка біла з довгим рукавом. Вузли. Бритви. Сором. Свічки. Сміття.
Скроллінг. Настрій. Пошук істини. Замкнутість. Повідомлення. Дужки. Смішно. Інстинкти. Звірі.
Спогади. Сум. Нізвідки. Пустота. Вода. Горяча. Холодна. Червона. Відсутність життя.
Метелики, сріблястими крилами, мить і зникають, приймають, живуть поки можуть, живуть, мерехтять.
Думки, один за одним, емпатія, мить і зникаєм, повертаємся, крапка, дужки, відчуття.
Насуплені брови. Посмішка. Довіра. Компліменти. Прийняття. Очікування.
Душі самі собі летять,
як метелики, мить і зникають, або ні? або так? Я не бачив моменту смерті, і моменту зародження.
Тож нащо бути у всіх цих моментах одразу, а не просто насолоджуватись зараз?
