Місто між нами – тисячі рук і рік
Місто між нами – тисячі рук і рік.
З ранку до ночі, поміж метро і METRO, –
Скорені вівці, навчені вівчарі.
Люди з очима вовка біжать із NETрів.
Місто між нами – лігво чужих тварин,
Чути спиною подих різкий і спертий.
Віти метро б’ються за склом вітрин,
Києве яблуко котиться по проспекту.
Вовчі зіниці ширяться й шаряться: тут
Сині простори, білі тіла овечі.
Дивишся й давишся – вовчі стежки ростуть,
Солодко пахне дика трава надвечір.
Поночі вернешся. Пута доріг, облог,
Зірвеш із мене різко і нетактовно.
Світить у вікна місяць. Мій вовчий бог
Горне до себе і загорта у вовну.
