Мрія
День метушливий тихне, зітхнувши наостанок,
і вечір заглядає у вікна мимохідь...
Горить вогонь у грубі, по стінах пляшуть тіні -
зростаючи до стелі, зникаючи на мить.
У кришталевій люльці на небі зябне місяць,
останній проблиск сонця на горизонті згас...
А ніч тече, як річка, несе з собою зірки,
заповнюючи простір і зупинивши час.
І вдалечінь мене несе на хвилях мрії -
туди, де сніг і вітер, де іній на гілках,
де крижану мережу плете суворий січень
і де веде до дому давно забутий шлях...
