На смертному одрі
Прощатись важко, але як без цього –
У всіх нас час спливає непомітно,
А мій вже сплив, – та це нічого,
Надіюсь, що в кінці побачу світло.
До тих хто поруч, першими звертаюсь,
Бо перед вами я у вічному боргу,
Не завжди правильно чинив, у цьому каюсь,
Можливо й покидаю зараз вас тому.
Кохана моя, мій промінчик сонця,
Любов твоя тримає мене тут,
Ти й досі бачиш в мені того хлопця,
Не мало подолали ми з тобою скрут;
Ти завжди прикривала мені спину,
Підтримувала все, що я робив
Не сумнівався я в тобі ні на хвилину
Заради тебе мила я весь час і жив.
Тепер до мене дітки підійдіть:
Я завжди рідні вас любив
Прошу одне, по совісті живіть,
Хай що б вам інший не зробив,
Бо в вас я житиму й надалі,
Як пам’ять в серці і душі
Така інакша сторона медалі,
Щоб не забулося про мене,- ось мої вірші.
Мій кращий друже, я прощаюся з тобою!-
Ми все боролись пліч – о – пліч,
Не завжди переможцями виходили з двобою,
Але все – рівно, залишались віч – на – віч.
Ти вірний друг, не знаю чим і заслужив
Я завжди мав з ким поділитись,
Ніколи на одинці не тужив,
Прощай мій брате, за тебе буду я молитись;
Щоб кожен з вас про мене пам’ятав,
Тепер я можу і спочити.
Прощайте всі,- мій час настав,
Я вже стомився, хочу відпочити.
