Нам би втекти
Мертва тиша дворами іде, замовляє сни.
Ліхтарі миготять і ховають свої принади.
Тиша вкриє двори, над якими висять човни,
Якір кинувши між почорнілих грон винограду.
Нам би випити зілля і збігти у степ вночі,
Там де саван земний попід місяцем стелють трави.
Перекинутись птахом, чи може змією, а чи
Танцювати босоніж із зорями та вітрами.
Пити воду цілющу із чистого джерела,
Опускати обличчя і руки в струмки прозорі.
І летіти небесним човном без вітрил і весла,
Поки кригою вкриті, не стануть над нами гори.
Там в глибокій печері горить потайний вогонь,
Працьовиті троллята шукають скарби у ядрах.
І премудра чаклунка, всміхаючись аж до скронь,
На тарілку кладе недогризки червоних яблук.
