Не міняється день із ніччю,

114

Мов спинився під небом час,

Мов стаєш ти чієюсь річчю,

Мовби трут біля серця згас.

Сильні руки.. кому та сила?

Дужий дух.. та не хоче крил.

Може відьма заворожила,

Заплела коси синню жил,

Затулила рукою ночі,

Утопила очима дні..

Пульс на волю із тіла хоче,

Тіло ж ніби в блаженнім сні.

Хрест на грудях, у вусах усміх:

Не вари ти, не муч кажанів,

Сила чар все одно відпустить -

Не відпустить кришталь почуттів.

Не збирай до подолу роси,

Не клади босий крок на сніг,

Я й без того тебе чорнокосу

До надгробку б забути не зміг.