Не наздогнати швидкоплинний час

Останній промінь вже давно погас,

Осінній день так швидко догоряє,

Не наздогнати швидкоплинний час,

Який тобі колись іще програє.

Ти залиши йому один лиш шанс,

Поглянь, як ніч стікає на палітру.

Почуєш не один тоді романс,

Рядки свої знов продиктуєш вітру.

Із віршами ти знов на самоті,

Захочеш ще комусь відкрити очі,

Та душу не забудь і мрії ті,