Непроханий гість
Непроханий гість ти в моєму житті!..
Як вітер влетів у прочинені двері,
Порушив мій спокій і тишу мою,
Сполохавши струни завмерлі.
Ти вірвався пекучим теплом,
Ароматом весняних конвалій,
І нестримним потоком дощів,
Заховавши відлуння реалій.
І фіалковим медом лугів,
Яблуневим солодким медом…
Ти поїв мої спраглі вуста
Під блакитним бездонним небом.
Барвінкові духмяні слова
І багряні солодкі ночі…
Досі сняться мені чарівні
Голубі василькові очі.
Цілував мої руки бліді
І тендітні тремтячі плечі,
І буяли та квітли сади,
І кохали серця молодечі,
І горіли бажанням зорі,
Шелестіли доспілі жита,
І гукало поле безмежне,
Холодила ноги роса…
Пестило сонце, жовтувате сонце
Непрохане щастя моє…
Ти ввірвався у зболене серце,
Загубивши в пориві своє…
