Оманлива осінь
Осінь лягає на місто ніжно,
Студить розпашілі серця побіжно.
Осінь лягає на місто, мов ковдра,
Та й обіцяє, що буде добра...
Але чи вірити їй?
Раптово пронизує холодом вітер,
Стогне тіло ще сонцем нагріте.
Раптово журба огортає душу,
В зими порятунку просити мушу:
Заморозь відчуття!
26.09.24
