OUR NUCLEAR WINTER
підступна зима фіолетовим сяйвом
освітлює наші темніючі душі
у співнебутті і у співіснуванні
поєднує нас і в обіймах ледь душить
на стежках життя, на покинутих рейках
на зламаних дисках, запилених тейпах
у співіснуванні, у співнебутті
нас завжди спіткають не ті і не ті
все буде не так, так, все буде не так
як лесливо шепчуть нам псевдобажання
танатос майбутнє зливає в байрак
де паливо, вариво і сподівання
палаюче серце кістки розрива
ввімкнувши hard-mode для синців і поранень
майбутнє вже є, та його ще нема
а є лиш сосуд від недіючих марень
все буде не так, ну а може і так
і сяйво вогнем у душі запалає
відкине журбу, мов старий лапсердак
в забиті архіви пекельного Раю
все буде як у макабричному сні
романтика хитрості нейропорушень
і взимку зіграємо, як навесні
у гру надтонких ледве діючих змушень
вже знову тре йти нам, вже знов треба йти
в полон до затертих сумних гепіендів
назустріч і сяйву, і світлу, й воді
на жадану зустріч любові і смерті.
2019
