Пихатий генерале, як живеш?
Пихатий генерале, як живеш?
Я вчителька, що того хлопця вчила,
В якого свіжовирита могила,
В яку ти і сльозинки не проллєш…
Бо що для тебе сльози матерів,
Хлоп`ята, що ішли “живцем на міни”…
Тих броників хватало половини
Аби ти свій мільйончик заробив…
Жорстокий генерале, як ти міг
На нари запроторити хлоп`яток.
Що п`ятий місяць вчились воювати
Без сну і їжі, падаючи з ніг…
Вітання ще від сивих матерів
Тих пацанів, яких ти підло зрадив,
Яких дотла чужі палили гради,
Бо ціль по них хтось все-таки навів…
Пихатий генерале, зручно так
В тоновано_броньованій машині…
У сина твого очі також сині,
І спить він, як і той, мабуть, навспак?..
Ти знаєш, що у кожному селі
Тепер щодня чекають похоронок?..
Ти вміло прикриваєшся законом,
Що не проб`ють ні кулі, ні жалі…
Як найманець на цій святій землі…
“ПОСЛАННЯ ДО ШТАБНОГО ГЕНЕРАЛА – ЗРАДНИКА”
