Пишу... Сказати хочу...

Не досягнувши омріяного, кожен починає прагнути більш подібного...Дуже смішні слова, але це неперевершене почуття... Недосяжність...

Такі ніжні, солодкі уста, поруч, але не твої.

Очі прекрасні - як небо. Тонути б, що хвилини, не страшно вже навіть глибини.

І в той момент приходе розуміння- ти ж не один. "Неможливо кохати чуже"- а я кохаю. Поволі закохуюсь в його усмішку, таку силу, він ніби дитя, такий чарівний та загадковий.

Недосяжність...

Ніколи нічого не буде... Ти інший. Ти не мій. Але серце кричить -" Кохай мила, кохай..."

Настане день і я забуду, обіцяю...

А поки живи у крижаному серці, рідний…