ПІТЬМА ЩО ПОСТУКАЛА У ДВЕРІ

десь у полі лежить кам'яна баба обличчям

у землю

її сльози сьогодні падають на землю

де наша історія забула прокинутися

тихо вночі коли темрява

поглинає вологу шкіру землі

хтось запросив до нас пітьму

що не стукає у двері

біля її ложа долоні гріє трава

десь поряд

село у якому стара мати чекає свого сина

з далекого поля

вона вишила для нього сорочку

з весняних квітів

які ростуть

на могилі батька

квітень 2018 р

Живопис: Роман Петрук