Поцілунок
І поки літами ми міряли рани,
Прокинувшись зранку здавались пітьмою.
Я колупала на тілі шрами,
Не бачила світла поруч з тобою.
Мене не лякали минулі пороки,
Я не боялась розчарування.
Ми ніби разом, але за два кроки.
Хіба це можна назвати коханням.
Ти ніжно торкався рук моїх кригою.
Віяло холодом, сумнівом відчаю.
Для тебе була я закритою книгою,
Хоча називав мене світлою вічністю.
Напевно, ти був моєю залежністю.
Темрява рвала нутро наших слів.
Я милі вуста цілувала безмежністю,
Аж поки до пекла мене не привів.
