Подихи весни
Подихи весни
Мені так тоскно. Я сама апатія.
І лиш до кнИжок в мене є симпатія.
І лиш на самоті з собою я живу.
Життєва лінія – пряма – змінилась на криву.
І віднедавна, сонце – мій найліпший друг.
Чужі слова не варті тих потуг.
Гармонія ж в душі нарешті склалась.
Повірити не можу – дочекалась.
Весняний легіт пестить мою шию.
Назустріч вітру серце я відкрию.
І понесЕ мелодію душі він далі й далі,
А ти ховай свою від всіх подалі.
І спокій принесло те кожне слово,
Що вивела в нотатках випадково.
І рима геть сама в рядочки стала.
Я цього відчуття давно чекала.
І дихати вмить стало точно легше.
Думки так тягнуть вниз мене не вперше.
Рецепт від цього вже напам'ять знаю:
Навушники у вуха лиш втикаю.
Чому так сталось? Це весна впливає?
Можливо, це вона на струнах грає.
Можливо, це вона сценарій пише.
Мені так добре, буду наглядати лИше.
22.03.22
Марта Піддубна
