Присвята надзвичайній поетесі
Присвята надзвичайній поетесі
нашого часу Ліні Костенко
Коли перекладаю Ліну,
Зі мною творяться дива,
Тремтять, як лист , мої коліна,
Та в горлі губляться слова.
Коли торкаюся несміло
Її поезій, дивний стан
Душі охоплює все тіло,
І почуття б’ють, мов фонтан.
О, Ліно,Ліно! Що за силу
Ти маєш в кожному рядку?
Енергія твоя бурхливо
Пульсує кров’ю у виску.
Ти дуже пані загадкова,
Від Бога щирий твій талан,
Ти майстер образу і слова,
Чуттєвий нерв на фальш, обман.
Ти совість нашої держави,
Сумління кожного із нас.
І промені твоєї слави
Пронизують рентгеном час.
Я хочу, щоб усі торкнулись
Твоїх поезій й зайнялись
Вогнем живим, щоби почули
Твій голос на усій землі..
Тому, хоч і тремтять коліна,
У горлі губляться слова. (та обертом йде голова)
Сиджу, перекладаю Ліну,
Хтось дав мені на це права… (шукаю риму та слова)
