«Про котика»
Він постійно насторожі,
Має хвіст та милі очі.
Ледацюга, спить півдня,
От таке його буття.
Обдирає в хаті меблі,
На балконі квітів стеблі.
Точить нігті об диван,
І летить мов ураган.
Дозволяє себе обіймати,
І навіть всіх вкладає спати.
Пухнастий, милий антистрес,
Для когось краще, аніж пес.
