Прошу, мовчи.
Прошу, мовчи. Не говори, це зайве,
Усе неначе сказано за нас,
Не слово — погляд, дотик серце займе,
Нехай не зараз, через певний час.
Насолодися миттю, вона – іскра,
Від спалаху в очах залишить слід.
Не розділяй, де мрія, а де дійсне,
Відчуй, що не мине й за сотню літ.
Відчуй отримані від долі знаки,
Їх сприйме серце, а не голова.
Мовчи, промовлене звучить двояко,
Лиш очі скажуть більше ніж слова.
© Олександр Попроцький
