Реалії війни
Реалії війни
Вибухи. Сирени. Новини. Страх.
Стандартний пакет, цілісний прах.
І ми живемО з цим вже декілька днів –
Один йде за рік, що до гіршого вів.
П'ята ранку. Я сплю, ще нічого не знаю,
А там вже війна підходить до краю;
Війна, що позбавила радості тіло:
Я тепер лИше маску наліплюю вміло.
Смерть. Вона зАвжди з нами блукає.
Вишукує жертву і тихо чекає.
Та зараз їй навіть не треба ховатись:
Серпом всіх змета, щойно стане смеркатись.
І дУші летять мляво й знехотя в небо.
Кожна гІдна освітить нам шлях за потреби.
Я вірю – померли вони не дарма:
Нас звільнили від того дурного ярма.
Та гОрю матусі це все не зарадить.
Бабусі й сестрі змиритись порадять.
Дружині з донькою дадуть лише гроші.
Як відкуп, як "вибач", як полегшення ноші.
Та війна не щадить. Вона всіх забирає.
Всіх, хто здатись готовий; сили волі немає.
Але ми не з таких. Будем вічно боротись.
«Борітесь – поборете!». Тож будем боротись.
05.03.22
Марта Піддубна
